Історія закладу освіти

З історії Центру

Баришівський районний Будинок піонерів та школярів пам’ятають з 1962 року, коли він розпочав свою роботу в окремому будинку, в центрі с. Баришівки. Першим директором була Липницька Віра Захарівна. Працювали такі гуртки: авіамодельний, хореографічний, фотолюбителів та спортивного напрямку. Діти відвідували гуртки з великим інтересом і бажанням, а також брали активну участь у масово-виховних заходах.

В 1965 році за розпорядженням райвиконкому (голова Тур М.П.) Будинок піонерів перевели у віддалене від центру місце, у пристосоване приміщення колишньої попівської хати, вкритої залізом, побіленої вапном і підведеним в чорний колір фундаментом. Опалення було пічне, топили дровами, торфом, брикетом. Будинок мав 4 кімнати. В 70-х роках дві кімнати займала школа під початкові класи, а дві – Будинок піонерів.

На гурткову роботу відводилось 18 тижневих годин. Працювали гуртки: авіамодельний, туристсько-краєзнавчий, народного танцю, юного фотографа, акробатичний, хоровий для хлопчиків. Місцем проведення занять гуртків були Баришівські школи та старе приміщення будинку культури. Штатний розклад складався з двох одиниць – директора та техпрацівника, а 4 керівники гуртків працювали по сумісництву. Директором на той час працював молодий, творчий, починаючий своє педагогічне життя Садовий Павло Павлович. Сам він вів акробатичний гурток та туристсько-краєзнавчий клуб “Топ-топ”. Заняття в гуртках проводились на належному рівні, про це свідчить участь дитячих колективів у районних, обласних змаганнях та зайняті призові місця.

З 1971 року по 1989 рік директором працювала Шеневідько-Кравченко Надія Олександрівна. З кожним роком ширилась мережа гуртків, зміцнювалась матеріальна база. Наприклад, туристичний клуб “Топ-топ” мав все необхідне спорядження для проведення навчання, практичних занять, зльотів-змагань, багатоденних пішохідних походів по району, області та гірських походів: по Карпатах, Криму, Кавказу. Для авіамоделістів була можливість придбати всі необхідні матеріали, щоб виготовляти літаючі моделі, починаючи з найпростіших планерів і закінчуючи кордовими моделями.

В 80-х роках матеріальна база Будинку піонерів значно зміцніла, гуртки були забезпечені необхідними матеріалами, обладнанням та інвентарем, розширилась мережа гуртків, їх кількість зросла до 86, своєю роботою вони охоплювали більше як 1200 дітей. Але саме приміщення позашкільного закладу не відповідало елементарним вимогам, оскільки вся гурткова робота проводилась на базах шкіл та Будинку культури.

Не один раз директор Будинку піонерів Шеневідько-Кравченко Н.О. піднімала питання будівництва нового приміщення, але щоразу це питання відкладалося і не вирішувалося.

І от в 1984 році з погодження районного комітету Компартії України

(І-й секретар Сінько В.Д.) та райвиконкому було прийнять рішення про початок будівництва нового типового приміщення Будинку піонерів та школярів в смт. Баришівка.

З цього приводу в липні 1985 року пройшов урочистий мітинг, присвячений початку будівництва, разом з фундаментом була закладена капсула з відповідним зверненням молоді та піонерів району до майбутніх поколінь.

Через Міністерство освіти України вирішувалось питання статусу новозбудованого закладу. По закінченню будівництва, згідно наказу Міністерства освіти України, Баришівський Будинок піонерів та школярів був перейменований в Центр позашкільної виховної роботи з учнівською молоддю. Це був перший позашкільний заклад на Україні, перейменований в Центр позашкільної роботи. До цього редакцією газети “Баришівські вісті” був проведений конкурс на кращу назву закладу, і після підведення його підсумків, вирішено було дати назву “Мрія”. Це дійсно була “Мрія” дітей і дорослих, особливо директора Надії Олександрівни Кравченко, мрія, яка все ж таки здійснилася.

1 червня 1989 року в новому приміщенні Центру позашкільної роботи “Мрія” було проведено розширене засідання бюро обкому Компартії України з питань виховної роботи з молоддю в районі.

Трьохповерхове приміщення корпусу “А” із світлими, великими і обладнаними кабінетами та одноповерхове – корпусу “Б” з басейном, сауною, спортивним залом, загальною площею 5 тис.м², приймало дітей віком від 6 до 18 років за різноманітними їх інтересами. Тут розпочали свою діяльність гуртки авіамодельного спорту, комп’ютерної техніки, початкового технічного моделювання, крою та шиття, рукоділля та флористики, м’якої іграшки, естетики побуту, бального, сучасного, народного танцю та цілий ряд спортивних, туристсько-краєзнавчих творчих об’єднань. Всього працювало 214 гуртків, своєю роботою вони охоплювали 2,5 тисячі дітей.

Першим директором Центру “Мрія”, за пропозицією попереднього директора Будинку піонерів Надії Олександрівни, став Лесик Григорій Миколайович, який до цього працював першим секретарем районного комітету комсомолу.

До 1997 року гурткова робота Центру проводилась також на базах 12 шкіл району. Потім, як і по всіх закладах освіти, пройшло скорочення, в тому числі і гурткової роботи, в школах на 100%, в Центрі “Мрія” на 63%. Педпрацівники перейшли працювати в основному на 0,5 ставки.

Сьогодні бюджетом передбачається тільки педагогічна заробітна плата. Матеріальна база за останні роки поповнюється в основному за рахунок батьківських коштів та коштів за надання Центром платних послуг.

Але не зважаючи на всі труднощі, педагоги Центру працюють з дітьми творчо і самовіддано. Очолює роботу Центру молодий, енергійний, талановитий директор Сергій Анатолійович Головерда, вихованець Будинку піонерів.

Коментарi